Характеристика — це офіційний документ, який показує професійні та особисті якості працівника, студента чи будь-якої іншої особи. Вона може знадобитися при прийомі на роботу, навчання, під час атестацій чи службових перевірок. Попри те, що форма цього документа здається простою, помилки у характеристиках трапляються досить часто. Вони можуть зіпсувати враження про людину або навіть стати причиною відмови у прийомі на роботу. Тому перед тим, як оформляти характеристику, варто уважно ознайомитися з прикладами правильного заповнення, наприклад на сайті https://робибізнес.укр/zrazki/harakterystyka-z-mistsya-roboty/, де зібрано коректні зразки документів різного типу.
Невірна структура документа
Однією з найпоширеніших помилок є відсутність чіткої структури. Характеристика повинна мати логічну послідовність: спочатку зазначається основна інформація про особу, потім — її професійні обов’язки, досягнення, особисті якості, а в кінці — висновок і підпис керівника.
Багато хто починає писати документ без заголовка або забуває вказати дату складання, що є грубим порушенням ділового стилю. Також часто опускають місце роботи чи навчання, через що характеристика втрачає офіційність і може бути визнана недійсною.
Щоб уникнути таких помилок, варто орієнтуватися на базові правила ділового мовлення та оформлення офіційних паперів. Навіть якщо характеристика створюється у вільній формі, вона все одно має відповідати структурі та стандартам ділового документа.
Помилки у змісті
Інша типова проблема — неправильне наповнення тексту. Часто характеристика складається з надто загальних або нечітких формулювань, які не дають реального уявлення про людину. Наприклад, фрази типу “працює добре”, “відповідальний”, “виконує доручення” не несуть конкретики.
Щоб документ мав вагу, у тексті потрібно зазначати факти, які підтверджують ці якості:
- конкретні досягнення працівника;
- участь у проектах чи конкурсах;
- нагороди або подяки;
- приклади вирішення складних робочих ситуацій.
Якщо таких фактів не вказати, характеристика перетворюється на звичайну формальність і не викликає довіри. Також поширеною помилкою є надмірна суб’єктивність — коли автор пише текст у занадто емоційному чи хвалебному тоні. Важливо дотримуватися нейтральності й об’єктивності.
Граматичні та стилістичні недоліки
Не менш важливим є грамотне оформлення. Помилки в орфографії, пунктуації чи синтаксисі справляють негативне враження не лише про автора документа, а й про саму організацію. Часто трапляються випадки, коли характеристика написана з використанням розмовних слів або канцеляризмів, які ускладнюють сприйняття тексту.
Типові помилки в мовленні:
- використання надто складних речень;
- повтори однакових слів;
- порушення правил узгодження;
- уживання просторічних висловів.
Щоб уникнути цього, варто перечитати текст кілька разів або дати його на перевірку іншій людині. Грамотно написана характеристика має звучати просто, чітко та офіційно.
Відсутність важливих реквізитів
Одна з критичних помилок — пропуск обов’язкових реквізитів. Без печатки, підпису та зазначення посади особи, яка склала документ, характеристика вважається недійсною. Крім того, часто не вказується дата або номер документа, а це обов’язкові елементи будь-якого офіційного паперу.
Список основних реквізитів, які мають бути в характеристиці:
- Назва документа («Характеристика»).
- Повне ім’я особи, на яку складено характеристику.
- Посада, місце роботи чи навчання.
- Опис професійних обов’язків і якостей.
- Оцінка особистих рис.
- Висновок.
- Дата складання, підпис керівника, печатка.
Якщо хоч один із пунктів буде пропущено, документ втратить офіційну силу. Тому перед подачею характеристику варто ще раз звірити з вимогами.
Невідповідність тону і цільового призначення
Ще одна розповсюджена помилка — невірний тон документа. Характеристика для працівника, який претендує на нову посаду, має звучати інакше, ніж характеристика для студента чи військовослужбовця. Якщо в одному випадку важливо підкреслити професійні досягнення, то в іншому — моральні якості або поведінку в колективі.
Часто автори використовують шаблонний текст “під копірку”, не враховуючи мету використання. Це зменшує довіру до документа. Щоб цього не сталося, потрібно адаптувати характеристику до конкретної ситуації:
- для працівника — наголос на професіоналізмі, дисципліні, навичках;
- для студента — на відповідальності, старанності, навчальних досягненнях;
- для службовця — на чесності, порядності, дотриманні норм поведінки.
Індивідуальний підхід робить характеристику живою й переконливою, а не сухою формальністю.
Характеристика — це не просто формальний документ, а інструмент, який може суттєво вплинути на репутацію людини. Саме тому важливо уникати типових помилок: невірної структури, нечіткого змісту, граматичних огріхів, відсутності реквізитів або зайвої інформації. Краще витратити трохи часу на перевірку тексту, ніж згодом виправляти наслідки неточностей.